Я завжди вважала, що головне завдання жінки – бути зразковою дружиною та матір’ю, тому я рано вийшла заміж і так само рано наро дила дітей. Мій чоловік також був ідеальним сім’янином. Я завжди була в ньому впевнена, довіряла йому повністю і знала, що в його обличчі маю потужну опору і підтримку. Ми з моїм Федею наро дили 3 дітей: 2 синів та дочку. Заради дітей я відмовилася від кар’єри. Спершу я сиділа з ними в деkреті, потім просто займалася ними: водила на всякі заняття, робила уроки з ними, водила в музеї та театри…
Наші діти мали успіх у всьому. Вони навчалися на п’ятірки, займали призові місця на олімпіадах. Я вважаю, якби я працювала, вони б не були такими активними. Діти виросли, мій уже покійний чоловік встиг тільки синам на квартири заробити, а потім його не стало, і дочка після весілля переїхала з чоловіком до мене, адже винаймаючи квартиру, вони б не нагромадили на свою. Тут у мене і онуки почали з’являтися. Наша сім’я часто збиралася в моєму будинку. Ми згадували найкращі моменти з нашого життя, згадували мого Федю… Я тоді часто залишалася з онуками, поки діти літали в різні країни зі своїми парами.
Мені було нескладно, та й я все життя все робила для них, чого мені варто було з онуком посидіти? Одного дня донька сказала, що мені потрібно розміняти мою квартиру на дві менші площею, щоб вони вирішили, нарешті, квартирне питання, а то із зарnлатою зятя їм ще збирати і збирати… Я зробила так, як сказала дочка, і з того часу все пішло навперейми. Онуки виросли, діти перестали мене потребувати. Зараз я живу одна у своїй однодушці. Єдине, що мене гріє – спогади про нашу родину близько 25 років тому… В який момент я вчинила неправильно? Я ж у них всю душу вклала, а вони…