У дитинстві бабуся завжди говорила мені, щоб ніколи не звертала увагу на розлу чених чоловіків з дитиною, коли виросту. У такій родині не побудувати щастя і спокій. Ці слова не виходило сприймати серйозно. Адже вона сама нічого в цьому не розуміє, думала я. Вони ж з дідусем розлуч илися через двадцять років спільного життя. Тому що дідусь зраджував їй. Однак бабуся була права… Мені виповнилося вісімнадцять років, я вступила до університету. Весь свій час витрачала на навчання. Тому що знала, що любов в майбутньому нікого не нагодує, а їсти хочеться. У студентські роки у мене хлопця не було.
Влаштувалася на роботу, приходила пізно. Спочатку навчання, потім кар’єра. Ось і вийшло, що мені вже 32 роки, а у мене ніяких відносин не було. Чим далі, тим складніше когось зустріти. Так і сталося, що я вийшла заміж за розлученого чоловіка. Євген сподобався мені, я вважала його досить хорошим претендентом. На щастя, у нього хоча б дітей не було. На минулий шлюб я не звертала уваги. Ми з ним одружилися, я нар0дила йому дочку. У нас в родині начебто було все добре. Одного разу я поклала Аліну спати, а сама вирішила прилягти в кімнаті. Чоловік в цей час сидів за комп’ютером. Він не помітив мене.
Дивлюся на монітор, а там фото його колишньої дружини. Женя сидить і роздивляється її. Я стояла так приблизно десять хвилин, весь цей час той безперервно дивився.
Я простояла ще деякий час і покликала його, коли нерви вже зовсім не витримали. Звичайно, зажадала пояснити все. Він сказав мені, що просто випадково побачив її сторінку, ось і вирішив зазирнути. Почав виправдовуватися, що почуттів у нього ніяких немає, просто стало цікаво. Але я, звичайно, не вірю. Просто так в нашому житті нічого не буває. Я думаю, що Женя досі любить її. Перше кохання неможливо забути. Як шкода, що я не послухала бабусю…