Мене видали заміж у чотирнадцять років. Не поспішайте осудливо похитувати головою. Я не принесла в подолі. У мене і в думках такого не було. Просто тато вирішив, що прийшла пора. До того ж йому запропонували хороший калим. Був звичайний буденний день. Я прийшла зі школи в гарному настрої-мій твір похвалили. Приготувавши уроки, я сіла з вишивкою у вітальні. Там мене і знайшов тато. Він сказав, що мені потрібно готуватися до весілля. Я не відразу зрозуміла, що мова йде про моє весілля…
Ридаючи, прибігла до мами. Вона була вже в курсі і нічого жахл ивого в цьому не бачила.- Ти у мене вже доросла дівчинка, пора…
— Але мамо, всі мої подружки вчитимуться, а я?- Вони теж скоро всі заміж вийдуть, просто ти у мене найкраща, ось з тебе і почали.Чинити опір не мало сенсу. Я проплакала всю ніч.На ранок ми з мамою вирушили по магазинах, купили мені плаття, туфлі, аксесуари всякі. А під вечір прийшли родички, подружки мами і всі разом стали готуватися до торжества. Ну і я з ними.
У призначений день, мене підняли з ранку і почали наряджати-зачіска, макіяж. Потім мене вивели на вулицю і веліли чекати батька. Чекати довелося досить довго.Батько відвіз мене в будинок нареченого. У дворі нас зустріла жінка. Вона поцілувала мене і повела в будинок. Там вже зібралися гості. І були накриті столи.Мене підвели до чоловіка, який здався мені дуже старим. Потім я вже дізналася, що йому двадцять вісім років. Ну старий же. У свої чотирнадцять я сприйняла його вік саме так. Якби хтось ненароком закричав » Гірко!»- це було б дуже до речі. Я трималася щосили, щоб не розплакатися.Весільна церемонія тривала дуже довго. Я так втомилася, що навіть переживати перестала.Нарешті, все було позаду і мене відвели в спальню.Там нікого не було. Я сиділа і чекала, чекала. Очі мої злипалися, тому я просто заснула.