Я дуже рано вийшла заміж і відразу ж народила дочку. Шлюб мій був не по любові і тому тривав не довго. Дочці було 3, коли ми більше не могли жити вже разом і розлу чилися.Я була молодою і мені хотілося поруч мати чоловіка, хто б дбав про мене, захистив, любив врешті-решт. Але заводити серйозні і довгострокові відносини мені не вдавалося. Траплялися всі не ті.І ось моя дочка закінчила школу, поїхала в інше місто вчитися в університет. Через 4 роки закінчила університет і відразу ж вийшла заміж за однокласника. Він мені ще зі шкільних часів не подобався. Ріс він якимось каламутним, неговірливим, без міміки такий.
Я вибір дочки не засуджувала і зятю не показувала мою неприязнь до нього. Зустрічала завжди їх з радістю, хоча бачилися ми вкрай рідко.У той період часу я познайомилася з Михайлом. Він став красиво залицятися до мене, незабаром зробив пропозицію руки і серця в красивому ресторані, вчасно вечері при свічках і грала скрипка. Це було неймовірно. Я закохалася в нього ще сильніше.Ми переїхали до мене квартиру, а його будинок стали здавати квартирантам. Гроші ділили між моєю дочкою і його сином порівну. Син жив тоді з матір’ю. Але вийшло так, що він посварився з мамою і чоловік виділив йому тимчасово квартиру, яку здавав.Через тиждень до нас прийшла дочка з чоловіком, ми, як завжди, їх дуже добре зустріли. Накрили на стіл, але святом не пахло. Зять почав:
— Я ж казав тобі жіночка, що вони навіть і не скажуть тобі про це.Я запитала:- Про що?- А про те, що ви будинок дали Дімі, а мене без спадщини вирішили залишити — обурено сказала дочка.Це все її чоловік-хам так налаштував проти нас. А мій чоловік заступився за мене і сказав, що гроші вона все одно отримає і про спадщину не йде й мови, адже він там тимчасово проживає.Зять став і далі образливо говорити на нашу адресу, на що мій чоловік вигнав його з дому, а дочка моя, дурна, виходячи, крикнула, що у неї більше немає матері. Невдячні!