Мені вже скоро п’ятдесят років. Дітей виростила, зарплата хороша, вдома тільки ми з чоловіком. Турбот у мене великих немає. Тому й сила-силенна вільного часу. І у мене є хобі — в’язання. Причому не шкарпеток з шарфиками, а м’яких іграшок. Готові вироби дарую діткам знайомих, подруг, та просто на вулиці якомусь малюкові. Мені кажуть:» Продавай через Інтернет», а я не хочу. Тоді це буде не хобі, а підробіток. Не творчість, а ремесло. Два дні тому відвідала магазин, де постійно купую пряжу. У них є свій Інтернет додаток. Я через нього оформляю замовлення, потім приходжу сюди, плачу за пряжу і забираю. Ось і зараз, зайшла після роботи, оплатила з картки своє замовлення,
на шість тисяч, забрала і прийшла додому. На наступний день зайшла в додаток банку, а там зазначено, що при списанні грошей сталася помилка. Сума то немаленька. Подзвонила в магазин, запитала: «Оплата пройшла?». Адекватний оператор відповів би:» Ми перевіримо», і зайнявся перевіркою. Потім подзвонила б і повідомила результат. Але тут мені попався чи то новачок, чи то гальмо. Довго не могла усвідомити — навіщо я її потривожила, потім довго не могла зрозуміти, до кого мене «від футболити». Нарешті, зміркувала сказати: «Ми Вам передзвонимо». Потім подзвонила сказати, що самі не можуть розібратися. Вся ця плутанина тривала цілий день,
під кінець робочого дня з’ясували, що оплата не пройшла і попросили перевести гроші на картку. Оплатила і зітхнула спокійно. Таке враження, що ця сума була потрібна мені, а не їм. А вони ні подякувати не зволили, ні чого-небудь доброго сказати. Один мій колега якось сказав мені: «Ти або надто чесна, або дурна. Як на мене, так це одне і те ж». Ось і думаю, а може колега правий? У тому, що чесність і дурість це одне і те ж? Ну, воно мені треба було тріпати собі цілий день нерви, а в підсумку навіть спасибі не почути