Подруги заявили, що я жеб рака, тож не покликали мене з собою у кафе. Але я не о6разилася, ось чому

Ми з чоловіком обіймаємо дуже непогані посади, заробляємо приблизно однаково – на життя вистачає. Я ще з дитинства була привчена до того, що гроші треба витрачати з розумом. Одяг я купую на розпродажах, взуття теж. Продукти купую рівно стільки, скільки потрібно, а не стільки, щоб потім перебирати за термінами придатності. Мої діти ходять у звичайнісіньку школу тим часом, коли діти моїх подруг йдуть в елітну школу навпроти нашого будинку. У кіно, в театри та в інші розважальні місця ми йдемо купонами або в години знижки/ З тими ж купонами ми користуємося і в кафе, і в ресторанах. Я це роблю не тому, що у нас мало грошей, а тому, що я щиро не бачу сенсу переплачувати за те, що можна придбати за ціну нижче. У мене є 3 близькі подруги, з якими ми збираємося майже кожних вихідних.

На один період ми перестали зустрічатися. Просто не телефонували, не домовлялися і не бачилися. Тоді я сама вирішила всіх зібрати. Дзвоню першій подругі: — Які плани на вечір, — кажу, — може, сходимо кудись? — Ой, тут така справа… — замямлила подруга, — не думаю, що вийде, рідна, у нас у всіх уже є різні плани. І тут я почула голос другої подруги: — Може, покличемо її сюди? Поки моя гордість думала, як на це відреагувати, моя мова вирішила за нього: – Ви без мене зібралися? А мене чому не покликали? Тут повисла недовга тиша, здавалося, замовкли всі, навіть люди з ними в кафе. Потім подруга заговорила: — Ми вирішили посидіти в кафе… слухай, ми давно помітили, що маєш труднощі з фінансами.

Ми б і раді заплатити за тебе, але не хотіли тебе цим засмучувати. — З чого ви вирішили, що маю ոроблеми з фінансами? – питаю я. — Ну як. Ти не ходиш з нами в салони, не водиш доньку на танці, бо дорого (так, я вважаю, що платити такі гроші за танець – безрозсудно), продукти ніколи не купуєш, коли разом ходимо до супермаркету, а про звичайний шопінг взагалі мовчу , – завелася подруга. І через ці пунктики подруги не покликали мене з собою в кафе, подумавши, що мені не вистачить грошей на таку розкіш. Ні, мені не ոрикро. Може я й економлю багато на чому, але хоча б не живу під завалом кредитів, і на все необхідне нам грошей вистачає.