У нас із чоловіком з першого дня нашого знайомства було все не так, як зазвичай буває у всіх сім’ях. Для двох людей, які збираються одружитися, на першому місці має бути кохання, а лише потім повага та розуміння. Але ми вважали, що кохання з роками минає, а повага та взаєморозуміння залишається. А це найголовніше у стосунках. Може ми й не мали рації, я не впевнена, але ми з моїм чоловіком прожили разом дев’ять років. Але останнім часом мого чоловіка почав турбувати той факт, що він не прописаний у моїй квартирі. Квартира тільки моя, я її купувала сама, збираючи копійки і економлячи на собі.
Раніше йому було байдуже, ми про це ніколи не говорили. А зараз чомусь його це дуже непокоїть. Мимоволі починаю думати про нещирість його ставлення до мене. Які в нього цілі, чому він наполягає на цьому, я поки що не можу зрозуміти. Не хочеться погано думати про нього, адже стільки років ми були разом. Я відмовила йому, адже квартира тільки моя, і в нього на неї жодних прав немає. Чому він повинен бути прописаний до моєї квартири, я не можу зрозуміти. Так, ми живемо разом, але не знаю, що буде завтра. Адже у разі розлучення мені доведеться її ділити. Ми говоримо про власність,
і до цього треба ставитись серйозно. Олег образився, зібрав речі та поїхав. Дивно те, що він раніше про це і не думав, що змінилося, що він намагається своїм відходом мене шантажувати? Я подзвонила та поговорила з його друзями. Виявляється, те, що я його не прописую, це ознака недовіри, вважає він. А так у сім’ї не можна. Тож якщо так легко купити квартиру, чому ж він не заробить і сам не купить квартиру? Я сподіваюся, що він незабаром зателефонує, і ми поговоримо як дорослі люди. Поговоримо спокійно, і я все поясню. Незабаром приїжджають мої батьки до мене, не хочеться їм говорити про наше розлучення. Мені буде соромно пояснювати їм причину нашого розлучення.