Я чоловіка дуже люблю. Він чудовий чоловік та батько. Він відповідально ставиться до дітей та наших відносин. Я б не проміняла його ні на кого. Мені від початку наших стосунків було ясно, що він моя доля. Ми одружені вже сім років, ми познайомилися в інституті. Наші почуття збереглися протягом усього спільного життя. У нього чудове почуття гумору, він добрий, позитивний, роботящий чоловік. Ми чудово знаходимо спільну мову. У нас у сім’ї лише одна тема для конф ліктів – неохайність мого чоловіка. Він просто дуже неохайний.
Якщо йому не нагадувати, він може зовсім не доглядати свою зовнішність. Може йти на роботу з відрослим волоссям та щетиною. Заляпаний одяг його теж зовсім не бентежить. Постійно треба нагадувати, щоб він хоч би нігті стриг, адже його шкарпетки через них часто рвуться. Не митися і ходити в одному і тому ж одязі він може кілька тижнів поспіль. Він розкидає речі по квартирі, ніколи за собою не миє посуд. Належить до побутових обов’язків поверхово та несерйозно. Я з ним неодноразово заводила розмову про те, наскільки важливо підтримувати чистоту і бути акуратним. Він мене уважно слухає, погоджується з моїми аргументами, але у житті нічого не змінюється.
Я не розумію, як на нього ще вплинути. Ми регулярно лаємося на цю тему. У мене просто не витримують нерви, і я починаю кр ичати. Скільки можна збирати брудні шкарпетки за чоловіком? Мене ще турбує те, який приклад він надає нашим дітям. У нас у сім’ї росте син та дочка. Нещодавно йому колега натякнула, що треба краще за собою стежити. Він розповів цей випадок як кумедну історію. Мовляв, дурн енька не розуміє, що це дрібниці життя. А мені дуже сор омно за нього. Вони кілька разів на рік бувають на корпоративах. Мені завжди здається, що його колеги глузують з нас.