Моя сестра Настя завжди була дуже доброю, а іноді надто довірливою. Сама ніколи не бачила в людях протилежного , тому її було досить легко обдурити. У житті це їй неодноразово заважало, але вона продовжувала вірити в людей. Ми з сестрою були зовсім самі. Спочатку пішла з життя мама, а потім тато. Від бабусі ми у спадок отримали по однокімнатній квартирі. Квартиру батьків ми одразу ж продали. На виручені гроші я розширив житлоплощу, а сестра купила собі машину. Настя вийшла заміж через 3 роки після мене. За словами сестри, її наречений Дмитро раніше жив із мамою, тому, коли вони одружилися, він одразу перебрався до однокімнатної квартири сестри.
Вибір сестри я не схвалював, але не став втручатися. Це її життя. Дмитро мені здався дуже метушливим, дивним та неприємним. Але в перші кілька місяців спільного життя моя сестра виrлядала закоханою та щасливою. Тож я був відносно спокійний. Якось сестра прийшла і сказала, що її чоловік хоче дітей. Виrлядала вона завантажено і дуже хвил ювалася. Спочатку я не зрозумів через що, адже вона завжди хотіла сім’ю. Але потім вона додала, що її чоловік хоче, щоб вони продали її маленьку квартиру та оформили іпотеку на нову. Я одразу зрозумів, що хотів від неї її чоловік – і став відмовляти сестру.
Я доклав всі сили, щоб пояснити їй, що окрема особиста власність моєї сестри не повинна перетворитися на їхнє спільне майно. Тому що ділити потім довелося б навпіл. А народити дитину можна і у маленькій квартирі. Пізніше, коли сестра відмовилася від пропозиції чоловіка, він зрозумів, що вона розмовляла зі мною — і розлютився, хоч цю тему вони більше не порушували. Більше із зятем ми не розмовляли, чому я був навіть дуже радий.