Лист мами 9-річної учениці став хітом інтернету. Ви згодні з нею?

Дорога вчителька! Пише вам мама однієї дев’ятирічної дівчинки.На жаль, моя дочка не хоче переходити в іншу групу з англійської. Вона маленька і їй подружки важливіше, ніж погані оцінки.Перестаньте, будь ласка, говорити їй, що її батьки недостатньо стараються, щоб навчити її англійської мови.Зрозумійте, батьки для своїх дітей — авторитети. І те, що ви їй постійно намагаєтеся пояснити, що я і її тато недостатньо здатні, або талановиті, або посидючіші, а просто кажучи, — разгильдяї — руйнує мою дитину.Ні, я не прийду більше в школу, щоб поговорити, як ви про те просите в щоденнику червоним розгонистим почерком.Тому що в минулий раз ви зловили мене і прямо при дитині відчитали мене за мою погану поведінку.При дитині відчитали її мати.

Так, що я виправдовувалася як овечка.Я не хочу бути овечкою в очах моєї дитини. Я хочу бути міцною і надійною.Скажу вам по секрету — я взагалі-то мати-пантера. Просто побоялася, що в школі така поведінка не зовсім доречно.Тому нам краще більше не зустрічатися. Овечу шкуру я викинула.Я не знаю, як пояснити сучасній школі, що батьки взагалі не повинні займатися уроками з дітьми.І якщо у дитини не виходить, то це проблема вчителя, невідповідності програми за віком, підручника, завищених очікувань, і так далі.

Добре Добре. Нічого ми нікому не доведемо і будемо намагатися займатися вдома.Хочу пояснити вам, що з моєю дочкою займається її тато, мій колишній чоловік, який відвідує її два рази на тиждень.Так, він не завжди виконує завданняХоча, якщо чесно, я не можу повірити, що вчений не може правильно зробити завдання в електронному журналі.Але і витрачати час на доказ його правоти ми теж не будемо.Добре, він завжди виконує не те, що ви задали. Припустимо.Знаєте що?Дочка чекає його і хоче займатися тільки з ним.І я, чесно, не здивуюся, якщо насправді вони займаються німецьким. Або взагалі грають в карти.Нам не все одно.Так. Взагалі все одно, і я не буду його картати за недолік старанності.І скандалити не буду. І ні, він займається не «абияк».Англійську вона як-небудь вивчить. А ось своє дитинство і спілкування з батьком не поверне ніколи.