Моя старша дочка Таня сама доброта. Я навіть зрозуміти не можу, в кого вона така добра. Якщо вона бачила на вулиці бе здомних кошенят або щенят, то обов’язково годувала їх своїми сніданками, які я їй в школу давала. А якось раз вона побачила собаку під дощем. Песик весь замерз, тому Таня притягла його додому, відмила і заявила, що тепер собака буде жити з нами. Вона все прибирала за цуценям, годувала його, дбала і ніхто їй не допомагав. А одного разу вона поїхала до моєї свекрухи в гості. Приїжджає додому, а у неї два відра полуниці. — Ти від куди стільки полуниці принесла? У бабусі ж вона не росте. — А це я по дорозі до бабусі купила.
Там просто одна старенька торгувала ягодою, але вона весь день стояла під палючим сонцем. Мені її стало шко да, і я вирішила купити всю ягоду, щоб вона більше не мучилася. Всі ці подвиги в дитинстві було ще якось винести. Але всі ці рішення все одно впливають на нашу сім’ю, тому що Таня брала велику відповідальність. А зараз вона виросла, її доброта нікуди не пропала. Вона стала працювати з дітьми, влаштувалася нянею.
І ось одного разу дівчина, у якої Таня працює, попросила її залишитися з дітьми на два дні. У родичів чоловіка хтось помер в селі і їм терміново потрібно було їхати, а дітей нема на кого залишити. Дітки зовсім маленькі: одному три роки, а другому півтора. Я сказала Тані, що небезпечно зали шатися на всю ніч з чужими дітьми однієї. Вся відповідальність, так ще й подвійна, на ній лежить. Тоді сказала доньці, нехай везе до мене дітей, будемо разом за ними дивитися. Так мені хоч спокійніше буде.