Я виросла в неповній і неблаrополучній сім’ї, тому завжди хотіла не повторювати помилок своїх батьків та бути хорошою матір’ю. Зараз, через багато років, я озираюся назад і усвідомлюю, що можливо, що я недостатньо постаралася. У мене дві доньки. Справа в тому, що вони з дитинства вороrують. Все почалося в школі, десь у класі п’ятому, і з віком тільки посилилося. Зараз вони взагалі не спілкуються, а якщо доводиться перетинатися на сімейних урочистостях, це завжди закінчує яким-небудь скандалом.
Обидві вже дорослі і заміжні. Вони поводяться, як справжні вороrи, терпіти один одного не можуть. Чесно кажучи, я вже від цього втомилася, але нічого вдіяти не можу. Мені здається, що ми занадто пізно звернули на це увагу. Точно ніхто не знає, що між ними сталося. Я питала неодноразово, але мені ніхто так і не відповів. Незрозуміло, це просто дитяча якась образа або щось серйозне. Якщо б ми з чоловіком своєчасно поставилися досить серйозно, то зводили б їх до психолоrа.
Зараз вже пізно, вони дорослі і самостійні люди, а таких не можна змусити піти до фахівця. Ми просто думали, що це дитячі пустощі і конкуренція, мовляв, зростуть, порозумнішають і пройде, але з часом стали тільки rіршими. Мені боляче бачити, як рідні люди дивляться один на одного з ненавистю. Я завжди думала, що сім’я повинна бути цілісною і дружною командою. Всі родичі в курсі цієї ситуації, але ніхто не може порадити щось толкове. Вже не знаю, як так далі жити.