Я видала заміж свою дочку за дуже хорошу людину. Він всім забезпечений, дуже любить мою дочку, можна сказати, носить її на руках. Я, як будь-яка мати, дуже щаслива, що моя дочка так вдало вийшла заміж. У моєї дочки також дуже хороші відносини зі своєю свекрухою. Її свекруха регулярно ходить до них в гості, вони ладнають один з одним. Але в цій красивій історії є одне велике але. Я самотня жінка, у мене крім моєї дочки нікого немає. З донькою у мене завжди були дуже хороші відносини.
Ми були завжди дуже близькі, ділилися один з одним секретами і завжди доnомагали один одного. Але після того, як моя дочка вийшла заміж, все змінилася. Я розумію, що тепер у неї своя сім’я і на мене стільки часу у неї не вистачить. Але вона, здається, зовсім забула, що у неї є мати. Кожен раз, коли я прошу, щоб зять прийшов і по дому мені доnоміг, вона каже, що у нього немає часу. Мовляв, він постійно зайнятий справами, до того ж, дочка каже, що її чоловік не зобов’язаний мені доnомагати. Якось замовила меблі і думала, що зять прийде і все збере.
Але дочка сказала, щоб я викликала майстрів, так як він такими речами не займається. Потім я вирішила просто покликати зятя в гості на вечерю. Він сказав, що прийде, але так і не прийшов. Але до своєї мами вони ходять регулярно. Я зрозуміла, що зять просто не хоче зі мною спілкуватися, а моя дочка, здається, з ним згодна. Дуже бо ляче це усвідомити, адже я в неї вклала всю душу. Мені потрібно серйозно поговорити з донькою. Діти не повинні забувати, що, до того, як стати чиєюсь дружиною, вони жили в іншій родині і отримували любов і турботу.