Моя сестра 10 років тому поїхала до Італії. Там вийшла заміж, правда, за нашого співвітчизника. Батьки Ігоря переїхали давно в Італію, встигли там обжитися. Сестра завжди жила краще, ніж ми на батьківщині. Після її переїзду ми спілкувалися досить рідко. Вона іноді дзвонила. В основному дзвонила на свята. На свята ще надсилала нам посилки, де в основному була їжа: макарони, кава, іноді одяг, але не новий, а той, що став їй малий або просто набрид.
Я на сестру ніколи не ображалася, ніколи їй не заздрила. Нещодавно вони з чоловіком придбали будинок в Римі. Він обійшовся їм дуже дорого, але живуть вони не погано, можуть собі таке дозволити. Я ніколи не була закордоном, після покупки будинку сестра запросила мою сім’ю на новосілля. Там є, на що подивитися, до того ж я дуже скучила за сестрою, тому ми погодилися. Будинок у сестри був великий, тому ми оселилися у неї.
На четвертий день нашого перебування я випадково підслухала розмову сестри з чоловіком. Чоловік з невдоволенням їй говорив про те, що йому не подобається, що ми живемо за їх рахунок. Мовляв, туристи тут платять за проживання, а ми живемо безкоштовно. Сестра з ним погодилася. Звичайно, мене дуже зачепила ця розмова, я вирішила, що нам потрібно раніше виїхати на батьківщину. Коли ми стали збирати валізи, ніхто нас не зупиняв, тому я зайвий раз переконалася, що це правильне рішення. Перед від’їздом я залишила на тумбочці гроші сестрі, які збирала багато років, в якості оплати за проживання.