Карина на стільки була схиблена на роботі, що якби у нас в офісі стояв диван і був душ, то Карина б взагалі додому не йшла. Я не хвилювалася за свою роботу, розуміла, що Карина впорається. Але не тут було. Впоратися із завданнями вона змогла, тільки ось поки мене не було, вона примудрилася взяти на себе більше, ніж це належить. Моя функція, яку виконувала Карина, полягала в тому, що я готую документи. А в наступному відділі їх усі перевіряють, перевіряють ще раз з архівами і так далі. Карина вирішила, що сама зможе зайнятися перевіркою …
ну звичайно, їй робити нічого. Виходить, що мало того, що вона виконувала мою роботу, то ще й обов’язки іншого відділу. І тепер, коли я повернулася, то і я маю перевірку. Але я цього робити не збираюся: це не входить до моїх обов’язків. Тим більше, у мене, на відміну від Карини, є чоловік і дитина. Я дома сім’ї потрібна більше, ніж роботі. Тому не збираюся сидіти тут від світанку і до заходу сонця. Довго боролася за свої права. Підняла свій трудовий договір, почала доводити начальству, що я не повинна нічого перевіряти.
Я лише готую документи. Начальство мене зрозуміло, а ось співробітники офісу, мабуть, ні. Коли я їм відмовляю, то всі вони як один мені відповідають: -А ось Каріна робила … -Ну, якщо робила, то до неї і звертайтеся. Я вам не Каріна. Нехай хоч мене звільняють, хай скарги пишуть, але робити подвійну роботу за колишню плату — я не збираюся.