Зараз Віру Миколаївну знають багато жителів її міста, а ще недавно вона була звичайним клерком в звичайнісінькій компанії, якій жінка подарувала 40 з гаком років свого життя. Просто одного разу, коли вона збиралася додому, до неї підійшов начальник І сказав: — Віра Миколаївна, а чи не хочете ви на заслужений відпочинок піти? — Та ні, я ще в самому світанку сил, у мене ще, ох, скільки енергії, — відповіла жінка, сміючись. — Потрібно дати шанс молодим. Весь наш колектив-пенсіонери. Так справи не підуть. Віра Миколаївна, я змушений .
У перший час вже пенсіонерці було цікаво вдома. Вона доробляла все, що не встигала, займалася рукоділлям, часто господарювала на кухні… загалом, займала себе, чим завгодно, аби не зустрітися з реальністю що душить віч-на-віч. Дочка зі своїми синами жила зовсім близько до Віри Миколаївни, саме тому онуки були частими гостями в будинку віри. Хлопці обожнювали затримуватися у бабусі, адже у неї завжди на столі можна було знайти смачний домашній тортик. Торти Віра Миколаївна любила пекти завжди, її чоловік часто жартома говорив, що покликав Віру заміж виключно через її торти. Не просто так онук Віри Миколаївни запропонував бабусі почати свою справу.
Хлопець створив сторінку в мережі, пару раз сфотографував шедеври бабусі, поділився ними і набрав клієнтуру для Віри Миколаївни. Спочатку жінка боялася відповідальності, адже піч для себе і на замовлення – різні речі. Але адаптація пройшла успішно, і Віра Миколаївна стала кращим кондитером у своєму місті. Влітку вона з сім’єю дочки поїде в Іспанію. Зять їй теж допомагає. Він навіть оформив документи і зняв приміщення в оренду тещі. Загалом, все у Віри Миколаївни відмінно. Нещодавно їй подзвонив колишній начальник, який на місце Віри Миколаївни прийняв свою племінницю, і поскаржився, що без старої колеги у нього нічого не виходить. — Ви вже вибачте, але у мене вже свій бізнес. Я не можу орати на вас, у мене немає ні часу, ні бажання. Прощайте , — з цими словами фея тортів і десертів поклала трубку. Немає ли ха без добра!