Коли я була у відрядженні, то зустріла на березі моря його – Івана. Наші погляди зустрілися, і ми зрозуміли, що знайшли одне одного. Моє відрядження пройшло саме з ним, додому я приїхала щаслива, адже повернулася не одна, а зі своїм чоловіком. Ми швидко розписалися, оскільки місто для Івана було незнайоме, то спочатку вирішили пожити у мами. Іванові було важко знайти роботу, він нікого не знав, тож сидів удома. Минуло три місяці, і мені все це набридло. Я працюю з ранку до ночі, а Іван просто сидить у мене на шиї, то ще й йому вдома дуже зручно. Теща для нього готує, пере та прибирає. Звичайно ж, йому не хотілося працювати. А потім почалися незрозумілі сцени ревнощів. Якщо я затримувалась на роботі,
то він починав на мене кричати: — Якщо тобі так не подобається, що я пізно приїжджаю додому, то май совість, назбирай на машину і сам забирай мене з роботи, щоб я не їздила громадським транспортом. Наші св арки стали звичною справою, і я зрозуміла, що просто не хочу жити з цією людиною . Я подала на розлучення, а потім взяла іпотеку та переїхала від мами до окремої квартири. Все стало налагоджуватися, я сумувала за Іваном спочатку, але потім все минуло. Якось вирішила я влаштувати мамі сюрприз, і одразу після відрядження поїхала до неї додому. Але біля під’їзду я зустріла Івана. Він просто привітався зі мною і кудись пішов. А вдома
у мами я побачила у шафі його куртку. Мама сказала, що може він ще не всі речі встиг забрати. Все це звучало неправдоподібно. І саме сусідка мені допомогла зрозуміти. Виявляється, Іван так і продовжує жити у моєї мами. — І як це розуміти, тобто мій колишній чоловік живе з тобою, чому ти це приховувала? — Розумієш, ми ж дорослі люди, просто так сталося. Я самотня жінка, а Ваню ти сама покинула, а він такий хороший. Я не могла більше слухати маму. Я поїхала від неї і зараз не спілкуюся з нею другий тиждень, не знаю, як саме мені з нею поводитися. Адже я їй довіряла і вірила, а вона приховувала від мене правду.