Дуже складно і боляче , коли тебе зраджують рідні люди. Коли я була маленькою, мої батьки випивали. Одного дня, коли вони з батьком сkандалили, сусідка покликала поліцію. Вийшло так, що коли поліція побачила мене в цьому будинку і п’яних батьків, покликала органи опіки .Органи опіки приїхали та дали шанс батькам виправитися. Але ті відповіли, що не хочуть мене бачити , і щоб мене забрали до дитбудинку. Це було для мене справжньою зрадою, і мені від цього було дуже погано. Добре, що я мала бабусю, і вона забрала мене до себе. Бабуся мене дуже любила.
Вона швидко навчила мене робити уроки . Я почала й у школі добре вчитися. Вона була для мене не просто бабусею, а й найкращою подругою.Коли я навчалася в університеті, бабуся пішла з життя. Для мене це було справжнє горе. Після того як її не стало, квартира дісталася мені.Але оскільки я навчалася в інституті, у мене не було грошей, і я знайшла підробіток. З ранку я клеїла оголошення, а ночами мила підлогу в супермаркеті.
На останньому курсі я познайомилася з одним хлопцем і ми почали зустрічатися. Коли мій хлопець дізнався, ким я працюю, вирішив допомогти. До цього часу я вже закінчила інститут, і він запропонував мені працювати бухгалтером на його автосервісі.Я вже почала нормально заробляти. Незабаром ми побралися і почали жити в його квартирі, а бабусину квартиру я здавала в оренду.Коли про це дізналися мої батьки, вони знову з’явилися у моєму житті. Вони у мене не вибачалися, а вимагали квартиру бабусі. Але я їм сказала, що вони нічого не матимуть і викликала поліцію. Для мене вони вже чужі люди, і мені не шkода.