Так поrано, коли люди заздрять і не можуть порадіти щастю іншої людини і починають поширювати чутки про нього. Мені було дуже важко ростити сина однієї: з чоловіком я давно розлуч илася, та він особливо і не цікавився сином, платив копійки в якості аліментів. Моя робота теж не приносила доходу, я була вчителькою початкових класів і ледве зводила кінці з кінцями. Як же мені не вірилося, що в моєму житті з’явився чоловік, який готовий був взяти всю турботу про мене про сина на себе…
Спочатку я якось з побоюванням дивилася на нього. Він доглядав за мною, але потім дізнавшись його ближче, я зрозуміла, що у нього серйозні наміри. Він не хотів мене ображати, показуючи мій фінансовий стан, тому не знав, як запропонувати гrоші або купити одяг моєму синові. Мені було соромно від того, що мій син був погано одягнений, але мені ніхто не допомагає, адже мені дуже складно одній ростити сина. А він не хотів показувати своє багатство, думав, я буду погано себе почувати від цього. У нього була дочка від першого шлюбу, незважаючи на те, що вона росла в розкоші, все одно вона не була розпещеною.
Побачивши мене, вона почала вести себе так, як ніби знала мене багато років і я ніби дійсно була її мамою. Якось раз ми вирушили в парк трохи погуляти, я не помітила, як почала вести себе як мама дівчинки, уважно стежила за нею, говорила ласкаві слова. Але до мене дійшла розмова жінок, що сидять на лавці — і мені стало не по собі. Справа в тому, що вони подумали, що син мій-прийомна дитина, в той час як дочка – рідна: і вони так думали, дивлячись на їх одяг. Він, побачивши це, сказав, що вже пора реєструвати наші відносини, так як навіть з боку видно, що ми сім’я — і посміхнувся.