У мене є знайомий. Йому нещодавно виповнилося 40 років. Всі друзі його постійно дошкуляли питаннями про весілля. «І не сподівайтеся» — відповідав він. Мати з дитинства привчала його до ощадливості, яка межувала з жаді бністю. Вона зберігала в будинку все підряд: непотрібні ганчірки, блискавки і ґудзики. Раптом знадобляться. Вона працювала бухгалтером, отримувала аліменти за дитину і допомогу від батьків. Готувала вона виключно бюджетну їжу. Якось сусідка здивувалася, що вона навіть день народ ження сина не хоче святкувати, але ж гроші є. — Хоча б торт купи і іграшку про яку він так мріє.
Друзів поклич на чай, — дорікнула сусідка. — Не збираюся я чужих дітей годувати! Краще куплю собі і синові тістечко, разом чай поп’ємо, — відповіла вона. Син ніколи не скаржився і вже з дитинства знав ціну грошам. До інституту вступив на бюджет. Але і це не принесло родині щастя. Коли він закохався, то вирішив зробити своїй дівчині пропозицію. Мати почала його відмовляти, вважала, що майбутня невістка для них тягар: вона меркантильна і не працює. Син розлу чився. Розставання далося йому нелегко, і він вирішив, що після інституту обов’язково з нею одружиться. Після відходу бабусі її квартира дісталася їм. Коли син захотів жити окремо, мати не погодилася: а раптом приведе туди цю дівчину.
Замість цього вона буде здавати це житло. Потім син зустрів іншу, але і вона не догодила матері. — Вона ж марнотратка, он, змусила тебе її в кафе зводити, — протестуюче вигукнула мати. Після в його житті з’явилася молода жінка, економна, відмінна господиня, але з дитиною на руках. І тут мати влаштувала сkандал. — Навіщо йому чужа дитина, яку годувати, одягати, взувати потрібно. У нас немає зайвих грошей, ми повинні збирати на чорний день! — кричала мати. Після цього син змінився. Всі дівчата бігли від нього немов від чуми. Хто ж не втече, якщо їм ні квітів, ні подарунків не дарують. Він став схожий на матір. А після її кончина став єдиним спадкоємцем двох квартир і багатомільйонних накопичень. Але і це не ощасливило його.