Все частіше переконуєшся, що, роблячи добро людям, показуєш їм, що по труну зобо в’язаний. Одним словом, не завжди треба робити добро. В минулому році я придбала квартиру, яку ще півроку ремонтувала. Довго вкладалася в ремонт і не хотіла заважати сусідам гучним шумом. Ми з моїм хлопцем не могли натішитися, і вже на протязі ремонту почали знайомиться з сусідами. Більшість з них були привітні і доброзичливі. Я була впевнена, що проблем з сусідами не буде, і нам дуже пощастило. Спочатку так і було. Ми жили тихим і щасливим сімейним життям.
Але незабаром помітили, що кожного дня під вечір починається над нами якас ь гульня. Кожного вечора і до самого ранку над нами гули сусіди. Як ніби влаштовували дискотеку. Ми терпіли, сподіваючись, що скоро вони припинять. Але потім все це стало дратувати. Нам доводилося вислуховувати подібні концерти кожен вечір. Але не тут-то було. Ми намагалися пояснити, але ніякі розмови не приносили плодів. Мій молодий чоловік вже хотів вирішувати питання з допомогою кулаків. Але я була проти таких методів ви рішення проблеми і вирішила подзвонити в поліцію, тільки все без толку. Я зателефонувала господині квартири.
Вона обіцяла поговорити зі своїми квартирантами-студентами. На якийсь час розмова подіяла. Через 2 тижні я знову набрала цій жінці, але вона стала мені хамити. Я пішла далі: в поліцію. Появився дільничний. Виявилося, що господиня здавала квартиру нелегально. Ми склали колективну заяву, але винною зробили мене. Господиня квартири влетіла до нас і почала на мене кричати і погрожувати, що розправитися зі мною. Не дай Бог зі мною щось трапиться, вона ж стане першою підозрюваної. А мені було все одно; якби так продовілось, я б знову поскаржилася на неї. Адже всі сусіди чули. Після цього всі заспокоїлися: раз не вміють спокійно жити, значить, нехай платять.