До мого нинішнього шлюбу я вже була один раз заміжня, але навіть згадувати весь той жа х я не хочу. Мій перший чоловік постійно кричав на мене, скаржився на дрібниці і засуджував кожен мій крок. Мені просто було нестерпно з ним жити, а одру жилися ми після останнього курсу універу, де ми вчилися в одній групі. Спочатку я реально любила його, але потім я просто не могла т ерпіти його присутності навіть. Свого наступного і сподів аюся останнього чоловіка я знайшла в кафе, де він замовив мені шматок пирога. Там ми розговорилися, частенько там ходили на побачення і незабаром одр ужилися. На даний момент ми живемо разом.
Дітей поки немає, але плануємо завести в найближчому майбутньому. Я працюю в перукарні, а він — в офісі. Зазвичай я приходжу раніше чоловіка, але одного разу я затрималася на роботі і прийшла трохи пізніше. Я в поспіху приготувала суп. Незабаром повернувся чоловік і сів за стіл, і тільки тоді я згадала, що не купила сметану. Поки накладала суп в тарілку, я сказала чоловікові, що забула сметану, і він раптом підвівся з місця і rрубим тоном сказав: —
Ти ж знаєш, що я не їм без сметани. Його погляд був таким страшним і злим, та й сам він був вищий за мене на 3 голови. Я сказала, що зараз вийду і швиденько куплю йому сметану, хоч я і була вже в халаті. Тоді чоловік мене міцно обняв і сказав, що це всього лише жарт, і мені не варто сприймати все так серйозно. Я ж потім все одно була зла на нього, через його погляд у мене серце похололо… дурник.