Я втратив віру в жінок і чистоту стосунків після того, як дізнався, що дружина мені зра дила; я, якщо чесно, не чекав від неї такого підлого кроку; я її дуже любив, сам був вірний своєму вибору. Я, звичайно ж, підозрював, що дружина зраджує, але у мене не було доказів щодо цього. Коли я побачив її в обіймах іншого чоловіка, тоді був лютий і поб ив не тільки його коханця, а й дружину. Я не відразу подав на ро злучення, хотів помститися їй, познущатися з неї, щоб вона зрозуміла, що завдала мені болю і страждань. Я перестав звертати на неї увагу,
зачіпав її жіноче самолюбство, і, якщо у неї виникали про блеми, то казав, що це її проблеми, це мене не цікавить. Вона ображалася, казала, що ми сім’я, на що я завжди відповідав, що їй треба звернутися до свого кох анця. Все, що стосується його сім’ї, то дружина одразу ж покинула його, діти відвернулися від нього, навіть ненавиділи. Дружина не витримала такого відношення, сказала, що подає на ро злучення; я не відреагував, тому що мені було байдуже: вона мене не цікавила. Вона подала до суду на алі менти; я принципово відмовився платити, сказав, що хай платить її ко ханець. Я, якщо чесно, хочу знайти своє кохання, знайти справжню сім’ю, але не можу повірити в те, що зараз існують такі вірні дівчата.
Свою дитину я люблю і завжди підтримую у всьому, але дружині не допомагатиму, навіть якщо я буду її останньою надією. Мене засуджують за те, що я так належу до своєї вже колишньої дружини, але я не можу по-іншому, так вона проміняла мене на іншу людину. З дитиною я часто бачуся і, як я помічаю, колишня через дитину намагається вмовити мене повернутись до неї, але я ніколи в житті не пробачу її вчинку.