Віра та Анатолій були одружені вже 15 років і ось нарешті внесли останній платіж за іпотекою. Вони з нетерпінням чекали на спокійний відпочинок на морі. Сім’я куnили квитки, і двоє їхніх синів 14 та 12 років були раді приєднатися до них. Відпустка була веселою та цікавою, і вони шkодували, що не можуть залишитися довше. Раптом Віра отримала сумну звістку про те, що її kохана бабуся nомерла. Бабуся була найближчою їй людиною. Сім’я була присутня на прощанні, поминках та оголошенні заповіту.
Віра успадкувала великий будинок своєї бабусі в селі, що знаходився неподалік міста – і з величезним садом, повним яблук, груш і слив. Віра та Анатолій вирішили не продавати будинок та розпочали його ремонт разом зі своїми синами. Вони відреставрували навіть старі меблі, перетворивши літню кухню на справжній музей. Якось мама Віри прийшла в гості і побачила прекрасний сад, але була розчарована тим, що там не було посаджено ні картоплі, ні огірків, ні помідорів. Мама Віри переконала подружжя залишитися на дачі на якийсь час.
Коли Віра та її сім’я повернулися наступних вихідних, вони виявили, що всі яблука і груші кудись зникли. Сусідка сказала їм, що прийшла мати Віри та забрала всі фрукти. Віра втратила мову. Їй було приkро, що мати навіть не спитала дозволу. Взимку Віра та Анатолій вирішили поміняти паркан, встановити хвіртку та зробити на ній замок, щоб не впускати непроханих гостей. Коли мати Віри з’явилася під час збирання врожаю, вона була здивована, виявивши ворота зачиненими. Віра спокійно пояснила, що це зроблено для того, щоб ніхто більше не зміг вкрасти врожай. Мати була незадоволена, але Віра була тверда у своєму рішенні зберегти свій сад у безпеці та захистити те, що належало їй по праву.