Я хочу розповісти про свою дивну любов і попросити вашої поради. Вона була фельдшером, а я — водієм швидкої допомоги. Ми працювали в одну зміну. У той час я вже кілька років був розлучений, а жінка була заміжня і мала двох дітей. Наша дружба була дуже тісною. Здавалося, що між нами є якесь співчуття, але тільки на рівні дружби. Вона одного разу прийшла на нічну зміну, і розповіла, що у неї була суперечка з чоловіком, і розплакалася. Її шлюб був напруженим. Він любить випити, може затіяти сварку через дрібницю. Чоловік лаяв її за те, що вона багато часу проводить на роботі, що вона погана господиня, не вміє виховувати дітей.
Її чоловік не виявляв інтересу до домашніх справ. Від нього не можна було почути жодного доброго слова. Мені було шкода її і хотілося захистити її від біди. Один з наших колег запросив нас на день народження. Після свята я проводжав її до будинку. Я поцілував її, коли ми прощалися. Після цього почалися наші відносини в таємниці. Я хотів, щоб вона належала тільки мені, і не хотів, щоб хтось знав, що ми зустрічаємося. Я сказав, що хочу, щоб вона розірвала свій шлюб.
Я припускав, що вона погодиться. Я був здивований, коли отримав відмову. Жінка заявила, що її діти не зрозуміють. Сини обожнюють батька. Вони не пробачать її і залишаться з батьком. Заради дітей вона відмовилася залишити чоловіка. Я не згоден. Якщо ти нещасливий у своєму будинку, треба піти. Ми і зараз зустрічаємося таємно. Я не знаю, як переконати її змінити свою точку зору. Я впевнений, що вона та людина, яку я хочу бачити поруч з собою. Чи варто сказати чоловікові, що його дружина нещаслива з ним і буде краще, якщо він відпустить її. Дайте мені пораду.