Як для дітей, так і для їхніх батьків підлітковий вік — складний час. За кілька місяців добра і слухняна дитина перетворилася на некерованого підлітка. Через яскравий макіяж, пізні повернення, нерозбірливі компанії і постійні дзвінки зі школи мені довелося звернутися до псих олога. На ж аль, ситуація тільки погіршилася. Гроші стали зникати з дому, і я вловлювала від неї запах спиртного і диму. Це ро злютило мого чоловіка до такої міри, що він пригрозив відправити Дашу в інтернат для дівчаток. Я розуміла, що якщо нічого не зробити, то життя дитини не тільки буде зруйноване, але і стане жа хливим прикладом для моєї молодшої дочки.
Дашу вивели на відверту розмову і вона нам розповіла, що закохалася. Їй хотілося здаватися старше, красивіше, впевненіше в собі. У підсумку Даші дозволили проводити час з цією молодою людиною до 11 вечора після обіцянки не робити дурниць. Ми пообіцяли зводити її в салон краси і оновити гардероб. У наступні вихідні ми чудово провели час, роблячи манікюр, стрижку і купуючи нові речі. Я зрозуміла, що залишатися друзями зі своїм підлітком — це найважливіше. Дочка через деякий час знову стала замкнутою. Вона чекала дитину.
Їй 16, і вона ваrітна! Як я повідомлю про це нашому батькові. Чоловік відреагував несподівано,зібрав всі речі і направив Дашу до дверей. Мої емоції і плач дочки не вплинули на його рішення. І ось уже місяць моя дитина живе в сім’ї чоловіка, від якого вона завагітніла, я бачуся з нею, допомагаю матеріально. Мій чоловік, з іншого боку, наполегливо відмовляється бачитися і розмовляти з Дашею. Я не знаю, як мені переконати чоловіка пробачити мою дочку. Як я можу відновити гармонію в сім’ї, примиривши двох родичів? Чи допустимо відрікатися від дитини через помилки молодості?