Надя наполегливо стукала у двері. Нарешті Діма відкрив їй, жінка увійшла. Вона почала уважно вивчати його обличчя. Таке старе від зморшок, не побачивши те, що вона хотіла, Надя відвела погляд і тяжко зітхнула. -Отже, обдурив, — прошепотіла жінка. -Надя, що трапилося? Пройди хоч на кухню, чай поп’ємо. Надя слухняно пройшла до квартири.
Вони практично не дивилися один одному в очі, адже колись між ними було справжнє кохання. Після інституту Діма з Надею планували одружитися, але потім з’явився Петро – нинішній чоловік Наді та все зіпсував. Потім і Діма одружився, тож їхні шляхи розійшлися. -Що ж ти так дивилася на мене? -Розумієш, ми з Петром часто сваритися стали, кричимо постійно, розлучитися остаточно хочемо. А вчора він мені каже, що без нього я пропаду і взагалі нікому не буду потрібна. Сказав, що нещодавно тебе бачив, а ти після смерті дружини взагалі опустив плечі. -І ти прийшла подивитися на мене, щоб у цьому переконатися? -Я думала, що побачу тебе, злякаюся і захочу повернутися до Петі. -І що, не злякалася? -Ні навпаки. Ти тільки покращав.
-А що Петро про мене казав? І Надя розповіла, як Петро під час їх сварок описує Діму. Мовляв, він після смерті дружини почав багато пити, щодня ходить до магазину за новою пляшкою, навіть залізо здає, щоб чергову пляшку собі купити. Діма все це слухав і навіть усміхнувся. Він зовсім не п’є, було зрозуміло, що Петя так сказав зі злості чи страху, що дружина може повернутися до свого першого кохання. -Іди від нього, раз людина тобі так бреше. -Ну і куди мені на старість? -До мене. Надя встала з-за столу, посміхнулась і пішла додому за своїми валізами.