Я всього у своєму житті досяг сам. У спадок мені нічого не лишили. Батьки мені лише навчання сплатили. Після університету я знайшов роботу, працював не покладаючи рук, щоб забезпечити себе. Згодом зміг собі дозволити придбання машини та квартири. Зважився налагодити особисте життя лише тоді, коли був упевнений, що здатен повністю забезпечити свою сім’ю. Мені тоді вже 25 років було. У мене є чіткі уявлення про те, яким має бути хороший чоловік і чоловік, що відбувся. Я завжди керувався цим внутрішнім моральним кодексом, тому й досяг всього, що хотів. Моя дружина із села. Ми з Кірою одружені вже три роки, вона трохи молодша за мене.
Дружина не працює, її я повністю забезпечую. Вона не єдина дитина у сім’ї. Має молодшого брата і старшу сестру. Сестра вийшла заміж і переїхала до столиці, а ось брат досі живе з батьками, хоча він практично мій ровесник. Не працює, веде розrульний спосіб життя, жодних амбіцій та планів не має. Він звик сидіти на шиї у батьків, тому навіть не прагне щось міняти, все його влаштовує. Головне, що є дах над головою та їжа. Він ще до алкоrолю небай дужий. Я таких персонажів ніколи не шанував. Не таким має бути чоловік. Місяць тому дружина розповідала, що брат знову пішов у загул, купивши кілька ящиків сnиртного.
Я тоді здивувався: — Звідки в нього гроші? Дружина від мого питання розгубилася, але брехати не стала. — Я йому кілька тисяч на місяць скидаю… Я тоді трохи розлютився. Чому вона допомагає своєму братові дармоїду за мій рахунок? Я ж не для того намагаюся, щоб якийсь дурень на мої гроші пиячив і батьків своїх діставав. Тоді дружина постаралася світити все жартома. Вчора я став випадковим свідком однієї розмови. Брат телефоном просив грошей, а моя ненаглядна йому відповідає: — Добре, Кирило навіть не помітить, переведу гроші з його карти, коли він буде на роботі. Я дуже розлютився. Сталася сварка. На цей раз ми серйозно поговорили. Дружина все ж таки обіцяла, що більше допомагати братові за мій рахунок не буде.