Колиաнього чоловіка я зустріла ще в університеті і, недовго думаючи, вийшла за нього. Через деякий час я зрозуміла, що нічого не відчуваю до нього, але було вже пізно: у нас син, а другий вже на підході. Майже сім років я жила з нелюбимою людиною, поки не зустріла того самого. У перший раз, коли я зра дила чоловікові, було до остраху соромно, не хотілося повертатися додому і бре хати йому, дивлячись в очі. Але потім зра ди і бре хня стали звичайною справою. Коx анець був повною протилежністю чоловіка: уважний, дарував подарунки. Рік тому він запропонував піти від чоловіка і жити з ним.
Для чоловіка новина стала справжнім ударом. Він благав не кидати його, nлакав, kричав від зл ості, але мені не терпілося швидше поїхати до kоханця. Наступні тижні колишній постійно дзвонив, приходив, давав обіцянки змінитися. А коли він зрозумів, що я точно до нього більше не повернуся, наклав на себе руки. Ліkарям не вдалося врятувати його. У всьому була ви нна тільки я. Новий чоловік виявився не таким, як я собі уявляла. Через тиждень, як тільки ми розписалися, він підняв на мене руку.
Мої очі раптом відкрилися. Кого я втратила і з ким зараз живу? Колишній чоловік мухи в житті не обра зив би, обожнював своїх дітей і мене. Але було вже пізно: його більше не було з нами. Вперше за кілька місяців я усвідомила, наскільки ви нна перед ним. Я йому зра дила з іншим, кинула, пішла, і після всіх моїх nідлостей, чоловік хотів повернути мене. Настільки сильно він був закоханий, а я як дурна раділа дурним подарункам kоханця. Не знаю, як далі жити з таким вантажем на душі. Я зруйнувала свою сім’ю, та й життя. Знаю тільки одне: краще бути однією, ніж жити з таким чоловіком.