Діма був сильним і міцним чоловіком, і його найняв собі на роботу одна дуже впливова людина цілої області. Потрібно було водити його машину, а іноді приймати роль охоронця. З цими дорученнями Діма справлявся добре, отримував за це пристойні гроші і все віддавав своїй дружині Галі. У них ріс син, тільки-тільки пішов в перший клас. А одного разу Діма побачив дружину свого начальника-Варю. Вона була молодша начальника і самого Діми, така красива, струнка, ніжна… хоча Варя була всього на 5 років молодша за дружину Діми Галі, але Галя так сильно розповніла і зовсім перестала стежити за собою, що в порівняння з Варею не годиться. У начальника стало підводити здоров’я, він потрапив до ліkарні.
Діма став возити Варю до нього в ліkарню, та приставила до чоловіка кращих ліkарів, медсестер і нянечку. Діма намагався не перетинатися поглядом з Варею, але і він розумів, що вона дивиться на нього неоднозначно. Одного разу Діма пізно ввечері привіз Варю додому з ліkарні, а вона його затягла в будинок. З тієї ночі вони не упускали не єдиної хвилини, щоб побути разом. Через пару місяців начальник пішов в інший світ. Всі його банківські рахунки він розподілив між своїми дітьми. А Варі дістався триповерховий особняк, машина і магазин. Цього цілком вистачало. Тепер уже нічого не могло перешкодити Варі і Дімі бути разом, не потрібно було ховатися, тільки залишилося піти від дружини Галі, але Діма все зволікав.
І ось Варя повідомила, що ваrітна, зволікати вже не можна. Діма прийшов додому і почав серйозну розмову з дружиною: — Так я давно знаю, що ти спиш з цією Варею. Я ж не сліпа. — А чому ти мені нічого не сказала, не прогнала мене… — Тому що, Діма, у нас з тобою син. — Я буду платити вам кожен місяць, від сина не відмовляюся, але я повинен піти. — Добре, якщо аліменти будуть, то йди. А я своє особисте життя буду будувати. Галя легко відпустила, залишилося повідомити 8-річному синові про те, що тато йде. — Я все розумію, тату. У тебе є інша тітка, ти любиш її більше мами. Значить, коли у вас буде дитина, то ти будеш любити його більше мене. Такого Діма вже точно не готовий був почути. Йому було так соро мно, що рідний син так думає про нього, сором поглинув його повністю, тепер Діма не знав, як правильно вчинити.