Ми з чоловіком сказали дочці, що Новий Рік відзначатимемо з друзями, щоб вона не привела до нас онучок. Я у свої 60 років збрехала дочці… Справа в тому, що ми реально втомилися весь цей час стежити за її дітьми, нам теж хочеться спокою. Ми з чоловіком спокійно зустріли Новий Рік, повечеряли, подивилися цікавий фільм, а потім заснули спокійно. Щоразу моя донька каже, що приводить дітей на 2 дні, але залишає їх на цілий тиждень. А ми вже літні, втомлюємося, а дівчатка дуже неспокійні, гіперактивні, вони не сидять на рівному місці.
Я сто разів натякала своєї дочки, що мені важко няньчитися з дітьми, але вона вдає, що не розуміє, про що я. Вони молоді, їм теж хочеться повеселитися, відпочити, насолоджуватися життям, але ми втомилися, ми теж хочемо жити для себе. Я присвятила все своє життя їй, виростила її гідно, нехай тепер вона вирощує своїх дітей. У мої молоді роки мені ніхто не допомагав, я сама справлялася. Але моя дочка думає, що мій обов’язок – стежити за її дітьми. Діти усі вихідні у нас проводять.
Дочка постійно скидає онучок на мене: то їй до подруги треба зайти, то із чоловіком кудись зібралися. Дітей не хоче брати із собою, мовляв, неслухняні. Вона абсолютно не думає про нас, вона з дитинства була еrоїсткою. Я не знаю, вона обра зилася чи ні, але їй явно не сподобалося те, що я сказала. Але мені, якщо чесно, вже байдуже. Я звичайно ж дуже люблю онучок, можу доглянути їх раз на місяць, але кілька днів, а не цілий тиждень. Хочеться із чоловіком гуляти, спілкуватися, подорожувати. Забула, як жила спокійно. Я ніколи не відмовляла їй, але тепер у мене немає сил — я ж не молода.