Заміж я вийшла з великого кохання, ми з Андрієм зустрічалися чотири роки. Він і під час наших стосунків був безвідповідальним та любив погуляти. Але я не надавала цьому багато уваги. Вважала, що він після весілля виправиться. Але штамп у паспорті нічого не змінив. Моє життя лише ускладнилося. На мене лягла відповідальність за спільний побут, Андрій навіть просто не міг за собою прибрати. А у вихідні він робив страждальне обличчя і йшов пити з друзями в галасливій компанії. Мовляв, йому треба змінити обстановку, бо він втомлюється від сімейного життя.
Але від чого він міг втомитися, якщо він нічого толком і не робив? Я все терпіла та прощала. Мати зі свекрухою стверджували, що те, що відбувається нормально, що всі так живуть, і я повинна. Подруги дотримувались іншої позиції. Вони вважали, що у нас нездорові стосунки, що мені потрібно щось міняти у своєму житті. Шкода, але я слухала матір та свекруху. Коли у нас народився син, ситуація лише загострилася. Андрій почав регулярно nити. Але останньою краплею стало те, що мені зателефонувала одна дівчина.
-Вибачте, що турбую, ви дружина Андрія? -Так. -Я тільки недавно дізналася, що він має дружину. Він має анкету на сайті знайомств, де він стверджує, що самотній і шукає жінку для серйозних стосунків. Ми там із ним познайомилися. Ми переспали, а потім я випадково побачила у його паспорті штамп. Знайшла номер через знайомих. Мені просто хотілося, щоб ви знали правду. Повідомляю із жіночої солідарності. Просто я ненавиджу зра ду. Це підло та низько. Того ж вечора всі речі Андрія вирушили за поріг моєї квартири. Тепер щодня мені дзвонить свекруха та мати. Вони вимагають, щоб я пробачила чоловіка. Проте я вже подала на розлу чення. Не збираюся миритись з таким ставленням до себе.