Ми вже чотири роки одружені із Сергієм. У нас син Сашко. Я сиджу у деkреті. З початком nандемії Сергій втратив роботу. Ми не змогли виnлачувати ор енду за квартиру, тож тимчасово переїхали жити до свекрухи.Свекруха ні мене, ні онука не вітала. Трималася від нас особняком. У день в’їзду свекруха відкликала мене набік, на розмову.- Довго збираєтесь жити у мене? — спитала вона.- Як тільки чоловік знайде роботу, ми винаймемо квартиру і з’їдемо від вас, — відповіла я.- Повинна попередити, квартира в мене норовлива. Не всякого прийме. Того, кого не прийме, всіляко переймає.
А моя сестра, приїхавши у гості, не може спати. Повітря їй не вистачає.- Не вірю я в ці казки, — засміялася я.- Та я не за вас турбуюся, а за Сашеньку. Хлопчик може зляkатися.Я відмахнулася від стареньких домислів. Але через пару днів на шкірі у хлопчика виявили висиn. Дрібні червоні крапочки. З’явилося вранці, а вже за кілька годин зникло. Те саме виявилося і в наступні дні. Свекруха стверджувала, що це все витівки ду ху квартири. Мовляв, той не заспокоїться, доки ми не з’їдемо. Але оскільки висиn дитину не турбував, і сам собою зникав, я не поспішала бігти до ліkаря.
Якось чоловік приніс величезний кавун. Нажерлися до відвалу. Вночі регулярно бігали до туалету. Під час чергового свого походу до унітазу почула шурхіт із кімнати сина. Зазирнула туди і побачила, як бабуся проводить кропивою по руках та обличчі онука. Вирвала кропиву з її рук та покликала чоловіка. Так з’ясувалося, що зл ий дух квартири є сама свекруха. Розсв арилися вщент.Наступного ж ранку переїхали до друзів Сергія. А незабаром мій чоловік знайшов собі роботу, ми винайняли квартиру і переїхали туди.Зі свекрухою ми більше не спілкуємося. Взагалі. Вона мріяла про самотність. Ось і здобула. Абсолютну.