-Кохана, потерпи ще трохи, у нас син маленький. Я не можу їх так кинути. Я ж не монстр якийсь. Така жінка, як ти, не могла полюбити безвідповідальну людину. Нехай трохи підросте та й дружина тоді на роботу вийде. Я зможу піти зі спокійною совістю. А так я не можу, не по-людськи це. Я знаю, що ви скучили, я теж, просто шалено. Чекаю не дочекаюсь, коли побачу своїх сонечок. Як там живе моя маленька принцеса? Я теж її обіймаю! Передай їй, що тато дуже сумує. Ну не сумуй, Олен. Давай я краще скину вам грошей, ви з донькою кудись сходите? Ви ж хотіли до аквапарку! Добре, цілую тоді. Намагаюся приїхати наступного тижня.-Олен, син у мене накоїв справ, йде судовий розгляд.
Усі гроші витратив на адвокатів. Вибач, не зможу приїхати на випускний дочки, передай їй від мене привіт і поцілунок. Тільки не ображайся, сонечко. У сім’ї зараз така важка ситуація, я не можу їх так кинути. Ким тоді я буду? Справжнім зрадником! Чоловіки так не роблять. Добре, люба, цілу. Ти моя радість.- Мила, знай, я люблю тільки тебе.Найбільше я хочу бути з тобою. Але після того, як сина посадили, я не можу лишити дружину. Вона цього не витримає. Після цих подій вона втратила сенс життя, я зобов’язаний її підтримати. Знаю, що ти втомилася чекати, але треба ще трохи. Як там донька? Вже влаштувалася на роботу? Розумниця! Передай, що я пишаюся нею.-Дружина захворіла, вона у дуже тяжкому стані. Не можу я її так кинути після стількох років життя.
Ми разом сина виховали! Скоро все налагодиться, і ми будемо разом.-Дружини не стало, але син вийшов із в’язниці. Я розберуся з проблемами, що виникли, і ти нарешті можеш до мене переїхати.- Доброго дня! Вибачте, хто дзвонить? Олена? А хто вам потрібний? Віктор Павлович помер місяць тому. Хто я? Я його син. Ні, я нічого про вас не знаю. Про що ви, яка в’язниця? Ви точно нічого не переплутали? Так, Віктор мій батько. Та я ніколи не сидів. Я закінчив інститут, працював, переїхав від батьків. Після того, як мами не стало, у нього була інша жінка. Вони жили з татом. Я нічого про вас не знав. У мене є сестра? Ви серйозно?Олена сиділа і плакала, стискаючи в руці трубку телефону, журилася про своє втрачене життя.