багато дорослих дітей, які зовсім не вважають за свій обов’язок доглядати і допомагати своїм старим батькам. Я в цьому сенсі вважаю, що це мій обов’язок. Мама вже старенька, їй потрібна багато в чому допомогати, і я завжди на підхваті. Я навіть забрала б її до себе, але житлові умови не дозволяють. Ми з чоловіком та сином живемо у маленькій двокімнатній квартирі. Мама у нас просто не поміститься. Мама має свою двокімнатну квартиру.
Вона не хоче нікуди з’їжджати. Останнім часом мама почала скаржитися, що їй не вистачає грошей. Варто сказати, що пенсію має дуже пристойну. Вона пенсіонерка вже кілька років, раніше на брак коштів не скаржилася. Я без зайвих питань почала давати їй гроші, хоча в нашій родині з грошима теж не густо. Я не стала про це говорити чоловікові, адже тоді він став би цікавитися, куди мама свою пенсію подіє. Я все-таки це запитала. -Настя, лікарям треба платити. Я до лікарів ходжу.
-Яким? -Різним. -І що кажуть? -На масажі треба мені ходити, гроші потрібні. Я без зайвих слів віддавала їй останню копійку. І тут якось зайшла до неї у гості. А там сидить Віктор Іванович, її сусід, п’яниця всім відомий. Мама розгубилася, а Віктор Іванович узяв та видав її брехню. -Ти гроші мені дати не забудь, я Ігореві вчора в карти програв. Мама почервоніла від сорому. Я мовчки пішла. Було прикро. Я на всьому заощаджую, а вона значить коханця завела і містить його забаганки. Вирішила для себе, що відтепер мамі допомагатиму лише продуктами.