Ще коли Iні було 3 роки, її мама разом з бабусею поїхали в Італію на заробітки, а маленьку дівчинку залишили з дідусем. Залишати її з ним, напевно, була не найкраща ідея, але ті сказали, що довго там не затримаються. Ось тільки заробітки там тривали набагато довше обіцяної часу. Але ж заробляли мама з бабусею тільки на себе, Iні з дідусем доводилося виживати, поки мама з бабусею жили, ні в чому собі не відмовляючи. Дідусь свого часу працював трактористом, з смакоти будинку були тільки гречка і хліб, але дід все одно знаходив зайві гроші, щоб порадувати внучку цукерками.
Дідові багато допомагала сусідка, яка доглядала за маленькою іншою і читала їй казки, поки дід працював. Так довго, як би не хотілося, не могло тривати, дід став уже зовсім старим, kолишня робота йому давалася насилу, він почав слабшати, і тоді 16-річній іні довелося знайти роботу, щоб дід зміг трохи відпочити. Дівчина мила посуд в їдальні своєї ж школи після уроків, а вранці nродавала газети, і це все заради діда. Минуло кілька років, дід весь день проводить в ліжку, а Іна вже знайшла прибуткову роботу, до того ж, з дому, так що їй вдавалося забезпечувати і себе, і діда.
І ось нещодавно іні зателефонувала мати, яка забула про її існування на кілька років. А подзвонила вона не виnадково, бачте, за бабусею доглянути було треба, а у неї часу зовсім не було, стільки місць треба відвідати: фітнес, басейн, потім ще хотілося з чоловіком своїм новим погуляти… На все це Іна лише відповіла, щоб та більше не з’являлася в її житті, і кинула трубку. З того дня на дзвінки від матері Іна ніколи не відповідала, адже вважає її зрадницею, яка не заслуговує повернутися в сім’ю.