Все почалося, коли ми прийняли рішення переїхати жити ближче до родичів чоловіка, тому що свекруха захворіла. З тих самих пір наш шлюб став стрімко йти на дно. Але ж справа не в свекрусі, як це зазвичай буває, справа в браті чоловіка і його дружині, які викликали у мене мурашки тільки своєю появою в одній кімнаті зі мною. Тоді я заваrітніла другою дитиною і сиділа в декреті. Заробітку чоловіка вистачало на забезпечення всієї родини, але через невідомі мені проблем, скоро накрилася вся їхня компанія, чоловік втратив роботу.
Жили ми в рідному місті чоловіка в квартирі, яка дісталася йому у спадок, після смеrті бабусі. Містечко було невелике, але в ньому були і садок, і школа, і хороша поліклініка, коротше, все потрібне. Я дуже боялася, що свекруха нас почне дошкуляти, або, через турботу по мамі, чоловік забуде про нас, але поrаного варто було очікувати з самого несподіваного місця. Перший час ми жили нормально, я дбала про дітей, чоловік влаштувався на роботу, іноді у нас гостювали його родичі. Ось тоді І сталося те нещастя, а звали її Іриною, вона була дружиною мого діверя.
Коли чоловік став йти на роботу, вона стала приходити до нас частіше. Вона постійно критикувала то мої кулінарні здібності, то, як я виховую дітей, то, як я у будинку забираюся. Вона добре так псувала мені настрій кожен день, але ж мені не можна було хвилюватися. А коли я поскаржилася чоловікові, той впевнено заявив, що я перебільшую і насупив брови, вирішення даної проблеми я не дочекалася. Через таке ставлення до мене, я просто не можу вже жити тут. Думаю про те, щоб з сином переїхати в наше місто, навіть якщо чоловік вирішить залишитися або подасть на розлу чення.