Я працювала вдень і вночі, в той час як чоловік лежав на дивані і нічого не робив. А після моє терпіння увірвалося і я зважилася на крайні заходи

Мені не пощастило з чоловіком, незважаючи на те, що він не пив, не Kурив, все ж, мені було з ним некомфортно. Він не прагнув до хорошого життя, його влаштовувало те, що він отримував таку зар плату. Я не кажу, що ми жили бідно, але нам потрібні були Rроші, щоб самим прогодуватися і прогодувати також дитину. Я не могла працювати, так як перебувала в декретній відпустці, але я зрозуміла, що більше так не можу жити. Я просила у чоловіка грошей, він говорив, що немає у нього зайвих грошей, тому мені потрібно зменшити апетити.

Я не звикла сидіти на місці і чекати подачок від чоловіка, і коли чоловіка скоротили через пандемію, я вирішила взяти ситуацію в свої руки. Я подумала, що можу заробити непогані Rроші, адже я ж філолог. Я зареєструвалася на різних біржах, почала писати тексти, було дуже зручно, так як я сама могла вибирати, коли мені працювати. Я спокійно стежила за сином, а коли він спав, писала тексти. Поки я сиділа за комп’ютером і друкувала, чоловік лежав на дивані і навіть не прагнув до того, щоб знайти роботу і почати вже допомагати мені фіна нсово. Коли я зрозуміла, що зможу заробити багато, то почала і ночами писати. Через деякий час (Ап/V)

я змогла накопичити пристойну суму: потім я вже переїхала в квартиру своєї мрії. З чоловіком ми поки не розлучені, але я живу окремо від нього зі своїм сином, ні в чому собі не відмовляю і думаю, що мені такий чоловік не потрібен. Чоловік навіть після цього не намагається нічого зробити, щоб повернути мене і сина, а я ні про що не шкодую і вважаю, що кожна жінка повинна вміти заробляти Rроші, і не залежати від чоловіка, щоб не опинитися в такій ситуації, в якій опинилася колись я.