У нас з сестрою жа хливі відносини ще з дитинства. Ми з нею навіть грати разом не могли. У мене був бойовий і сильний характер, а вона була спокійною, слухняною дитиною. Я воліла спілкуватися і грати з хлопцями, а вона задумливо сиділа в стороні. Під час навчання в університеті я підр обляла, завжди була помічницею мамі і бабусі, сестра була ледачою. Після універу відразу вийшла заміж, зажадала пишне весілля. Відразу народила доньку. Мама з бабусею купили внучці ліжко і дитячу гарнітуру. Коли ж через 3 місяці мій хлопець зробив мені пропозицію, мати з бабусею прийняли в багнети. Мовляв, поспішаєш.
Через 2 місяці відсвяткували і моє весілля в колі рідних. В подарунок ми отримали посуд. Як же мені було пр икро! При наро дження нашого первістка рідні не розщ едрилися ні на що, хоча ми і не чекали. З чоловіком ми жили в любові і розумінні. А ось сімейне життя сестри не склалося: чоловік запив, і їй довелося влаштуватися на роботу в місті. Доньку вона залишила на виховання свекрухи і бачила раз в місяць. Свекруха часто її просила забути старі обр ази і возз’єднається з чоловіком, на що сестра не погоджувалася. До жа ль, наше з сестрою спілкування так і не склалося, бачилися ми зрідка у родні.
Але якось вночі вся в сльозах вона мені зателефонувала і сказала, що наша мати пропала. Бабуся залишилася одна і їй потрібен був догляд. Сидіти з бабусею сестра не погоджувалася, на доглядальницю зайвих rрошей не мала і запропонувала мені за нею доглядати, так як я в декреті. Взявши расписку, що при цьому вона не буде претендувати на батьківський будиноk, ми переїхали до бабусі. Зробили ремонт. Сестра відразу об’явилася. Вона подала на нас в суд. У суді мою розписку не взяли, вона була недійсною. Я була здивована її жадібністю і нах абством. Вона зібралася продати свою частину квартири і купити собі нову. На бабусю їй було наплювати, все одно тій трохи залишилося… Я ледве себе стримувала, щоб не вцепиться в сестру. І за що їй все так легко дістається?