Після весілля я переїхала до чоловіка, він жив з мамою. Чоловік мій гарна людина, дуже добрий і турботливий. А от свекруха… Я не знаю, чи можна назвати її, у моїй ситуації, таким м’яким словом, як погана. Свекруха зводить мене з розуму. Кожен день вона скаржиться і бурчить, мовляв я погана господиня, нічого не вмію, заробляти теж не вмію, дбаю про її сина не так, як вона дбала до мене і багато іншого. Ці слова доводять мене до істерики, але я мовчу, тримаюся. Але і з-за цього у мене сил і нервів більше не залишилося. У неї є звичка влізти туди, де їй не місце. Вона заходить в нашу спальню коли захоче і без особливої причини, може зробити вигляд, що щось прибирає або тре.
І їй все одно, що ми з чоловіком лежимо в обіймах. Її поведінка нестерпна. Вона веде себе як жінка, а не мати по відношенню до сина. Чоловіка у свекрухи немає, і вона постійно твердить, що окрім сина, їй ніхто не потрібен. Ми з чоловіком разом вже 5 років з них в шлюбі 3, виходить, стільки ж живемо у свекрухи. Вчора до мене приїхала моя молодша сестра. Вона вступає в нашому місті. Навіть у думках у мене не було покликати її до себе з ночівлею. Але на каву я її покликала. Прийшли ми тоді, коли чоловік лагодив маленький стіл. Я прокоментувала, як буде краще, як би я хотіла, щоб він зробив, і на цьому слові свекруха влаштувала скандал.
— Тримай свої поради при собі! І взагалі, я тебе терплю тільки через сина. А ти ще й гостей привела? Ти навіть дозволу не запитала! Нічого, я зараз же подзвоню в поліцію, — сказала вона і пішла за телефоном. Сестра була в шоці. Вона швидко пішла. Я більше не стала терпіти, висловила все свекрусі, а чоловік мовчав. Останнім часом він завжди так робить, він хоче отримати від матері гроші на машину, тому танцює під її дудку. Що мені робити — я не знаю. Чоловіка я люблю, розлучатися не хочу. Але і жити з нею я більше не в силах. Переїхати на орендовану квартиру чоловік не погоджується. Про іпотеку навіть чути не хоче. Я кожен день в пригніченому стані, плачу. Мої нерви на межі. Я і дитини з такою психікою не зможу народити, та й не буду, поки живемо зі свекрухою. Раніше я не розуміла, як знайомі так легко і швидко розлучалися, коли навіть зради не було. А зараз розумію, що є більш вагомі причини, із-за чого варто розлучатися.