У мене є друг дитинства Антон. Ми постійно грали разом, у школі теж разом навчалися. Коли надійшли до інституту, то у кожного з’явилися свої компанії, якось віддалилися, але зв’язок продовжували підтримувати. Я покликав його на своє весілля, він мене на своє. Я після одруження став більше працювати, заробив на невеликий готельний бізнес, у нас із дружиною наро дилася донька. І ось приходить до мене Антон та просить чималу суму грошей.
Сказав, що гроші потрібний терміново, відсотки платитиме найнижчі. Я довго думав, у мене були невеликі накопичення, довелося б їх всы віддати другові. Але в результаті я вирішив йому допомогти, все ж таки друг дитинства. Антон справно виплачував перші півроку. А потім став затримувати з оплатою, а за кілька місяців взагалі перестав віддавати гроші. Я приходив до нього додому, але двері відчиняла його дружина і постійно говорила, що Антона вдома немає.
Тоді я вирішив зі своїм знайомим трохи налякати Антона. Ми його дочекалися з роботи і брутально поговорили про борг. Але ми його ніяк не били, жодних тілесних каліцтв не наносили. А він узяв та написав на нас заяву в поліцію. Так ми на пару місяців опинилися за ґратами, до початку суду. А я ж у Антона ніякої розписки не брав, думав, він, як друг, чесно все поверне. Моя сім’я багато витратила, щоб звільнити мене. Тож ми ще моральну компенсацію «постраждалому» платили. То я свої гроші не повернув. І не знаю, як мені далі робити… невже просто так забути йому ті гроші, які позичав.