Так співпало, що, коли ми полетіли у відпустку з нашою 10-місячною донькою, то в літаку виявилася ще одна мама з немовлям. І обидві дитини кричали на борту літака. Батьки, у яких є маленькі діти вже звикли до цього реву кожен день, а ось тим людям, у яких діти давно виросли або поки їх немає, швидко можуть сказитися. Так і сталося з однією пасажиркою. Ми стали набирати висоту на літаку, дітки кричали, бо закладало вуха. Тут і дорослому неприємно буде, не кажучи вже про немовлят.
І тут ця жінка закричала: — Як дістали kричати ці немовлята, ви всі недолугі батьки! Ніхто з салону літака не очікував такої бурхливої реакції, всі різко замовкли, навіть самі дітки. Але потім виявилося, що це не ненависниця маленьких дітей, а навіть навпаки, жінка була дитячим лікарем. Вона стала мені пояснювати, що виявляється, для дітей такі довгі перельоти — справжнісінький стрес. Адже вони звикли все своє життя сидіти вдома, де тиша і комфорт.
А тут різко зміна обстановки, і літак, де інше повітря, і купа чужих людей навколо, і постійний шум. Вона сказала, що краще поступово привчати дитину до подорожей. Спочатку можна з’їздити з малюком на дачу, потім на тривалу прогулянку, потім на природу, на шашлики. А вже потім практикувати переїзди подалі. Деякі матусі можуть не погодитися і скажуть, а як же їх життя? Адже мало того, що в декреті сидіти потрібно, так ще й літо без моря провести доведеться. Але я думаю, що комфорт дитини важливий в першу чергу, тому краще з таким тривалими поїздками почекати. Щоб і дитину не мучити, і самій не червоніти перед пасажирами, і людей навколо не дратувати.