Коли у нас народився син, то мати чоловіка з його батьком та з братом приїхали до нас прогулятися і погостювати. Жили вони у нас кілька днів, і під кінець тижня знову виїжджали у своє село. Виходить, що у нас майже не було вихідних, так як вони завжди були у нас. Я не проти була всього цього, але у нас не було місця: квартира у нас була однокімнатною. Кожен раз батьки чоловіка приходили, залишали всі речі у нас і йшли на ринок, купували все непотрібне і привозили до нас. У нас будинок і так маленький, ще й вони завжди щось купували.
І ось так проходили мої вихідні. Я якось сказала своєму чоловікові, що мені не подобається, що вони так часто приходять до нас . На що він погоджувався зі мною, але завжди говорив, що нічого зробити не зможе. Я його теж розуміла, але все ж вони повинні були знати міру. І так, свекруха, коли приїжджала, стежила за кожним моїм рухом, контролювала мене скрізь — на кухні, у ванній, роздавала свої поради, говорила, що вона робить так, значить і мені так треба. Я просто не знала, як від неї позбутися. Весь день ми їх обслуговували, а вночі не могли заснути від їх хропіння.
Кожен понеділок ми йшли на роботу, як на страту, взагалі не розуміли, думали, що просто втратимо свідомість по дорозі, і коли трохи у себе приходили, вони знову були у нас у гостях. Якось свекруха подзвонила мені і сказала, що хоче приїхати на що я накричала на її і заявила, щоб вони залишили нас у спокої; чоловік подивився на мене, схвально кивнув, а я після цього відклала трубку. Чоловік мій сказав, що я все правильно зробила, просто в нього не вистачало духу, щоб зробити теж саме.