Я вийшла заміж за однокурсника, але його батьки не схвалювали його вибору. Ми були молоді і змушені були жити з його батьками. Ці роки для мене були пекельними, але треба було терпіти. Коли я наро дила двох дітей, то ми вже не містилися в одній квартирі і взяли собі невеликі квадратні метри в оренду.І моя подруга могла вже вільно приходити до мене, не слухаючи бурчання моєї свекрухи. Я їй одразу порадила вийти заміж за того, хто вже має окрему квартиру. Щоб їй теж не довелося терпіти те саме, що й я. Через якийсь час мої стосунки з батьками чоловіка налагодилися. Видно, вони стали сумувати за нами.
Щовихідні стали організовувати поїздки за місто. То на рибалку, то в храм у далекі села. І все стало у нас чудово.А тим часом подруга одружилася з іноземцем. Переїхала до нього жити до східної країни, народила йому дочку. Ой, так, треба зазначити, що її чоловік був заможним бізнесменом. Його нерухомість не обмежувалася лише його країною.Він працював на 3 країни і часто їхав у справах. Потім вона дізналася, що вона їй зраджує і навіть має сім’ю на боці в іншій країні.
Коли вона сказала йому про те, що все знає і вимаrатиме у нього розлу чення, він їй заявив, що вона нічого не отримає, і що може навіть сьогодні збирати речі і їхати назад до себе. Адже за східними законами під час розл учення діти залишаються з батьком.Вона збентежена, і я нічим не можу їй допомогти.