Дочка вийшла заміж дуже рано, їй було 19 років. З майбутнім чоловіком вона познайомилася у соцмережах, як це зараз зазвичай буває. Пара була гарна, вони підходили один до одного. Принаймні я так думала.Після того, як вийшла заміж, донька переїхала з чоловіком жити в інше місто. Їздити туди 9 годин. Тож я до них не їздила. Просто чекала, доки вони приїдуть до мене в гості. Але я знала, що у них багато роботи, дочка займається вихованням дитини і тому не ображалася, що вони не приїжджали.
Дочка ніколи не скаржилася на чоловіка. Мені здавалося, що вони мають ідеальні стосунки. Але одного разу на мене чекав сюрприз. Зателефонували у двері, і коли я відчинила, це була моя дочка з валізами та донькою. Вона мені нічого не сказала, не пояснила, чому пішла від чоловіка, просто попросила пожити в мене кілька місяців.Я, звісно, погодилася, адже вона моя рідна дочка. Справа в тому, що мій чоловік пішов із життя 3 роки тому.Я встаю рано о 7:00, п’ю каву і дивлюся одну серію улюбленого серіалу, а тільки після цього йду на роботу. Ця процедура заряджає мене весь день. А після приходу доньки все це робити у мене вже не виходить, бо онука дуже довго спить.
Я якось змирилася з цим, але моя дочка почала господарювати у мене в будинку, все переставляти, посуд не мила, і мені доводилося робити все за неї. Через те, що я дуже багато втомлювалася, якось неправильно дала здачу.Я робила натяки дочці, щоби та знайшла собі роботу. Але вона ніяк не реагувала. Тоді я на неї накричала і сказала, щоб швидко знайшла собі роботу та пішла з мого дому.Вона незабаром знайшла собі роботу офіціантки. Я сподіваюся, вона швидко збере гроші та піде знімати житло. Вона моя дочка, я її люблю, але жити з нею, на жаль, не можу.