Я росла в бідній родині. У мене ніколи не було свят на честь мого дня народження. Мій максимум був торт з одного сухого коржа з однією свічкою в колі сім’ї.Ця дитяча травма перетворилася на комплекс вже в старшому віці. Я завжди мріяла про пишне свято на честь мене. Щоб всі гості вітали саме мене, дарували мені подарунки і розповідали милі історії, пов’язані зі мною.За все життя я народила одного сина, якого з 14-и років почала виховувати сама. Ми тоді розлучилися з його батьком, а той скоро знайшов нам з сином заміну.Сяк-так я підняла сина на ноги. Він отримав гарну освіту, і все у нього в житті склалося прекрасно.
У 23 він зустрів Марину. Скоро вони зіграли весілля.На весілля синові колишній чоловік подарував двокімнатну квартиру. Всі витрати за весілля він взяв на себе. Мені залишалося тільки все організувати. Батьки Марини, до речі, теж дуже допомогли фінансово, а у мене тоді грошей не було…На початку лютого у мене був день народження. Ювілей, 50 років. Я встигла накопичити трохи грошей. Вирішила здійснити мрію всього свого життя, адже фактично я ні від кого нічого не вимаrала. Тут потрібно відзначити, що вже рік син з невісткою збирають собі на машину. Я пообіцяла допомогти їм грошима, адже процес у них йшов дуже повільно. Коли я запросила сина з дружиною до себе на свято, вони думали, що в ресторані будемо тільки ми одні, але там було ще 30 чоловік.
Я відразу помітила, що син змінився в обличчі. Але я була зайнята насолодою моментом, адже я йшла до цього все життя.Я отримала багато подарунків, як дорогих, так і не дуже. А також я отримала чимало грошей. Коли я подзвонила синові, щоб передати йому гроші, він накричав на мене, назвав мене егоїсткою і сказав, що я не виконала свою обіцянку…Може, мені і не варто було влаштовувати таке свято, але я ж мала, напевно, право хоч раз в житті влаштувати собі свято мрії…