У мене зараз двоє хлопчиків росте, я сиджу з дітьми вдома, а чоловік працює. У родині у нас все добре, повне взаєморозуміння. Чого вже не скажеш про сім’ю моєї сестри. Її чоловік відразу після народження сина пішов до іншої. Так що сестра зараз одна справляється з дитиною. У будні дні вона приводить до нас свого сина. Я сиджу з трьома хлопчиками, намагаюся придумувати кожен раз нові ігри. Але у мене вже закінчуються всі сили, тому що син сестри дуже примхливий і розпещений. Мої сини дивляться на братика і беруть з нього приклад. А якщо я починаю лаятися на племінника, то він
потім скаржиться моїй сестра — і виникають конфлікти, а я так не люблю сваритися. Гаразд ще будні дні залишати у мене дитину, поки сестра не роботі. Я все розумію, їй потрібна допомога, і ніхто крім мене не допоможе їй. Але сестра вирішила зайнятися своїм особистим життям, поки ще молода. Тому стала привозити до мене свого сина ще й на вихідних. Виходить поки сестра ходить на побачення, мені доводиться няньчитися з її дитиною 6 днів на тиждень. Я ж теж мати, і теж втомлююся. Але сестра думає, що раз у мене двоє дітей, то наявність третього нічого не змінить. Але ж у мене ще й чоловік є,
якому теж потрібно приділяти увагу, готувати вечерю. Я з таким графіком абсолютно закинула свій зовнішній вигляд. Часом не встигаю навіть голову помити або манікюр собі зробити. Тому що дітьми то починають сваритися, то після обіду весь стіл забруднили, то іграшку не поділили. Коли я прямо відмовляю сестрі посидіти з її дитиною у вихідні, то вона спеціально приїжджає до мене в під’їзд і починає нити, влаштовувати істерики і в прямому сенсі суне мені свою дитину.