Свекруха, Галина Сергіївна, вважала, що її невістка, Ніна, розумом не наділена, освіта в неї не та, господиня неважлива… Коротше, не рівня її синочку Васеньці. Але Ніні думка свекрухи була байдужа, тому що вони з чоловіком жили окремо від Галини. На шостому році спільного життя, Ніна народила хлопчика. До новоспеченої матусі ставлення свекрухи не змінилося, але онука Галина обожнювала. — Точна копія тата! — захоплювалася вона і повторювала всім і кожному, — батьки, для хлопчика, найважливіші в житті. Я, спілкуючись з онуком, суворо дотримуватимуся їхніх інструкцій. Але ж це слова. А як же діло? Галина, коли онукові було вісім місяців, почастувала його шоколадом. Але у нього була алергія.
Висип покрив все тіло. Коли хлопчику виповнився рік, бабуся дала йому погратися зі скляною статуеткою. Природно, хлопчик розбив статуетку і порізався. За місяць Ніна з Василем придбали нову, трикімнатну квартиру. Пішли оформляти документи. Залишили синочка під наглядом бабусі. Були відсутні години з хвостиком. Після повернення побачили синець на вилиці сина. Як виявилося, хлопчик прокинувся і почав вилазити з ліжечка. Впав і вдарився об підлогу. А бабуся в цей час, з власної ініціативи, знімала фіранки, щоб випрати. Коротше кажучи, коли батьки змушені були залишити сина з бабусею, Ніна переживала сильний стрес. На межі паніки. Чоловік же вважав, що вона перебільшує, і що синові необхідне спілкування з бабусею. Якось Ніні потрібно було відійти у справах, і вона привела трирічного сина до Галини.
Швиденько зробивши справи, вона підходила до будинку свекрухи, коли почула: — Мама йде! У Ніни тьохнуло серце. Її син стояв на підвіконні відчиненого вікна. На третьому поверсі. Зібравши всю мужність, вона прокричала: — Сашенька, йди зустрічати маму біля дверей! Малюк зліз із підвіконня. А Ніна бігом злетіла на третій поверх до квартири свекрухи. Галина Сергіївна, що відчинила двері, відразу отримала кулаком у ніс. Нокаут… Пізніше Василь сказав матері, що він би ще додав. Більше Галину до онука не підпускають.