День почався як звичайно, був сповнений турбот і роботи. Щоранку мені доводилося вставати о сьомій ранку, щоб встигнути нагодувати худобу, прибрати, приготувати сніданок для сина. Після смерті чоловіка нелегко одній жінці в селі. Одна надія, що Олег скоро виросте і буде допомагати. Ранкові справи я закінчила. Я спокійно обробляла грядки на своїй ділянці, раптом звідкись поруч виник сусід. Деякий час Федір просто стояв і спостерігав, а потім став контролювати процес: «Галю, ти огірки неправильно підв’язала, Галя у тебе тут бур’ян, Галя у тебе лопата стара.
Галя в сукні тобі незручно працювати. Зрештою, я не витримала: -Федір, ти якого біса взагалі приперся, га? Тебе хтось просив про допомогу? Чоловік зніяковів: -Так мені Оля сказала, що ти скаржилася, що ми мало спілкуємося по-сусідськи. Тут вже прийшла моя черга дивуватися. -А ну пішли до твоєї Олі розбиратися. Не пам’ятаю я, щоб таке говорила. Федір намагався мене вмовити не робити цього, але ми все-таки пішли. А там його дружина з Сергієм трактористом чай п’є. Не дарма видно, чутки по селу ходять, що вони коханці.
І не соромно їй серед білого дня. Федір, коли побачив в будинку чужого чоловіка, сильно зніяковів. Хороший він чоловік, шкода, що дружина у нього така брехлива, пудрить мізки бідному. Коли вийшли з будинку, я йому порадила піти від такої дружини. Він мене послухався, але якось не так зрозумів. Через тиждень відкриваю двері, а там Петро з речами. Каже, мовляв, я до тебе жити, тобі ж потрібна допомога чоловіча. Я не очікувала, але пустила. Власне кажучи, так і живемо. Між нами нічого романтичного, звичайний симбіоз. Я йому їжу готую, він мені по господарству допомагає.