Ми з дружиною вихідці з одного і того ж маленького міста. Ми вчилися в одній школі, але тоді практично не спілкувалися. Доля звела нас в університеті. Саме в студентські роки почалися наші відносини. Після закінчення університету ми вирішили перебратися до столиці, бо там більше можливостей. У нас з Анжелою чудові стосунки, ми вже думаємо про те, щоб запланувати дитину. Нещодавно зателефонувала мама Анжели і повідомила, що якісь далекі родичі моєї дружини планують провести пишне весілля, і ми запрошені.
Ми обговорили це з дружиною. Весілля планували організувати в той час, коли і в мене, і у Анжели важливий період на роботі. Ми подумали і зрозуміли, що краще залишитися вдома і піти на роботу. Коли ми повідомили про своє рішення батьків дружини, теща развела справжню істериkу. Почала мені надзвонювати щодня і стверджувати, що це я підмовив Анжелу проти її сім’ї. Зрозуміло, все це справжня мая чня.
Всі рішення в нашій родині приймаються спільно, тим більше я ніколи не говорив нічого проти родичів дружини. Я дуже їх поважаю. Але її мама була міцно впевнена у своїй теорії. Цілий тиждень тримала в постійній напрузі своїми дзвінками. Я радий, що моя дружина мене підтримала і донесла до своєї мами, що я тут абсолютно ні при чому. Але Василина Михайлівна все одно образилася і перестала з нами розмовляти. Пройшло вже три місяці, але вона жодного разу не подзвонила.